великий мотиватор, або історія одного фізрука

ну що, шановні любителі футболу взагалі і київського "Динамо" зокрема, дуже доречна зараз приказка часів Леоніда Кучми "наша мета хрен зна кагда". не знаю як вам, а мені хотілося щоб "Генк" виграв у "Динамо", але результат трохи засмутив: одного м"яча мало. це як гвіздки у кришку домовини - чим більше заб"ють, тим краще, надійніше так би мовити фіксація. віри, правда, в те що Суркіс-молодший нарешті зробить висновки малувато. мабуть прийдеться "Туну" по старій пам"яті добивати.
я завжди вірив у те що Блохін як тренер нікакос, але дратує в ньому не це, головне ж щоб людина була хороша, дратує те що він зарозуміле хамло яке боїться брати відповідальність, ну порядність теж не найсильніша його чеснота. чувак все будує команду, все йому не вистачає часу, виконавці не хочуть грати як треба, на більше тренера не вистачає. виконавці чудові в команді, швидкі, технічні, навчені а от команда грає через пень-колоду. у команди немає ніякого певного стилю, ніяких більш-менш награних комбінацій, відсутні осмислені проходи в карний, одні лиш тупі навіси і удари здалеку. команда просто безпорадна.