навалю про Навального

[slipa_ol]

я поганий блогер, але не настільки щоб пройти мимо Навального. аякже, зараз всі пишуть про вибори мера Москви, про протести, зародження якоїсь опозиції в Росії, чи то пак не зародження а становлення. отже напишу і я, для годиться, про Олексія Навального декілька рядків.
загалом мене, відверто, мало зачіпає що твориться в Росії. можна сказати що мені немає жодного діла, просто все що робиться там опосередковано зачіпає і Україну, аби не зачіпало інтерес до їхніх подій не відрізнявся б в мене від інтересу до Англії, чи Польщі. так от, незалежно від того чи є Навальний щирим борцем за щастя російського народу (можливе ж і таке припущення, правда ж?), проектом і ставленником Кремля (Путіна, Суркова чи Чебурашкіна), агентом ЦРУ (Мі6, Мосаду чи масонської ложі), я буду оцінювати його тільки з огляду на його слова й дії стосовно України. загалом я бажаю щастя й процвітання Росії, як і будь-якій іншій країні світу, головне щоб досягнення цих земних благ не відбувалося за рахунок моєї країни.
так от, оскільки дій Навальний по відношенню до України не провадив ніяких, крім, з його слів, відвідин тут якихось своїх родичів і поглинання сала й вареників, то лишаються тільки слова. а його слова, і слова його прибічників, не свідчать про те що світогляд цих опозиціонерів Кремля якось різниться від його хазяїнів кардинально, лише в якихось деталях. все старе, заяложене й сумне як пісня акина під акомпонемент двострунного комуза: ми брати, при чому ви менші, ми вас любимо і дамо грошей якщо ви визнаєте себе братами, якщо будете упиратись і говорити своєю придуманою в Австро-Угорщині мовою ми замість грошей дамо вам по печінці, заберемо Крим, Донбас й, хрен з ним, все включно по Збруч. про все це можна почитати як у блозі Олексія так і на сайтах його безпосередніх прибічників. отже для України що Навальний, що Недовальний, що Путін з Жириновським - одного поля хрен, всім хочеть імперій, вставанія с калєн, руского духу, а без нас в них це ніяк трапитись не може чомусь - самодостатність є слабким місцем у цих людей.
звідси висновок: поки ми не можемо впливати на події в сусідній державі і сприяти становленню на трон дружнього до нас Петрушки чи Голобородька, нам лишається тільки сподіватись що нас пронесе і наступний цар, прийшовши до влади, сублімує свої патріотично-імперіалістичні пориви в традиційну жагу накопичення, себто роспілінгу. або чекати коли монстр крякне і розвалиться на суб'єкти федерації, бо чекати на зміну свідомості росіян поки не варто.

Comments

[ukraineson.livejournal.com]

росія і розумний підхід - це якось навіть смішно, такого не буває))

[slipa-ol.livejournal.com]

буває, не можна недооцінювати супротивника, чи пак старшого брата )